Відповідно до загальних принципів державного та міжнародного права судові рішення та аналогічні державні акти, як правило, мають безпосередню юридичну силу лише на території держави, в якій вони були ухвалені. Кожна держава має право самостійно вирішувати, чи визнавати іноземні суверенні акти та, у разі необхідності, за яких умов, якщо вона не пов’язана зобов’язаннями за міжнародними договорами.

Визнання потребують іноземні рішення, якими шлюб визнано недійсним, скасовано, розірвано після розірвання шлюбних зв’язків або з їх збереженням, або якими встановлено наявність чи відсутність шлюбу між сторонами. Отже, це стосується, зокрема, іноземних судових рішень про розлучення, а також аналогічні рішення (наприклад, російських) адміністративних органів або так звані приватні рішення про розлучення, винесені релігійними судами, такими як арабські шаріатські суди чи рабинські суди в Ізраїлі, а також заяви про розлучення, подані до тайського органу реєстрації актів цивільного стану.

Офіційна процедура визнання не є необхідною, якщо у винесенні іноземного рішення брав участь орган держави, громадянством якої на момент винесення рішення володіли обидва подружжя виключно (тобто без подвійного громадянства) (так зване рішення держави походження).

Офіційна процедура визнання не проводиться щодо рішень у шлюбних справах, винесених державами-членами Європейського Союзу (крім Данії), якщо провадження було розпочато після 1 березня 2001 року або після вступу держави-члена до Союзу, що відбувся пізніше.

Рішення ухвалюється лише за заявою. Окрім зацікавлених подружжя, право подати заяву має будь-яка особа, яка переконливо доведе наявність правового інтересу у з’ясуванні питання про статус (наприклад, наречені, майбутні подружжя або спадкоємці). Право подавати заяву мають також органи пенсійного страхування. Визнання здійснюється за заявою. Лише після того, як ця заява буде задоволена відповідним рішенням, іноземне рішення набуває чинності також у німецькій правовій системі.

Рішення про визнання або невизнання, прийняте адміністрацією юстиції федеральної землі, є обов’язковим для всіх судів та органів влади в Німеччині, § 107 абз. 9 FamFG. З моменту визнання іноземного рішення про розлучення шлюб вважається розірваним у німецькій правовій системі з ретроактивною силою з моменту іноземного розлучення. Рішення відповідно до § 107 FamFG поширюється виключно на винесення рішення про розлучення (зміна сімейного стану з «одружений» на «розлучений»). Можливі положення, викладені в іноземному рішенні щодо питань, пов’язаних із розлученням (наприклад, положення щодо аліментів, права опіки та вирівнювання пенсійних прав), не змінюються.

Після перевірки загальних вимог та поданих документів колишньому чоловікові або колишній дружині заявника надається право бути заслуханим.

• При цьому встановлюється строк для проведення слухання.
• Тому для проведення необхідного слухання завжди потрібна актуальна та придатна для вручення адреса колишнього чоловіка або колишньої дружини. «Придатна для вручення» означає, що адреса має бути вказана повністю (актуальне прізвище, назва вулиці, номер будинку та, за необхідності, номер квартири, поштовий індекс тощо).
• Якщо особа, яку необхідно заслухати, проживає за кордоном, її адресу слід вказати принаймні міжнародною поштовою мовою (французькою) та, за необхідності, додатково письмом і мовою країни-одержувача.
• Порушення права на право бути заслуханим може призвести до скасування рішення.

• Особа, яка подає заяву, повинна докласти всіх розумних зусиль для встановлення адреси. Якщо ж адресу все ж таки встановити не вдається, необхідно довести неможливість її надання.

Рішення щодо заявки приймається в письмовій формі. Навіть у разі подання заявки/документів у робочий час, їх негайний розгляд не здійснюється. Заявки розглядаються в порядку їх надходження. З метою забезпечення оперативного та безперервного розгляду всіх заяв, що надходять, просимо утриматися від телефонних запитів щодо стану справ.

Заява про винесення судового рішення до цивільної палати місцевого вищого суду

Термін розгляду становить, за умови наявності всіх необхідних документів, щонайменше від одного до чотирьох місяців, залежно від конкретного випадку та терміну розгляду відповідною адміністрацією юстиції федеральної землі. Колишньому чоловікові або дружині заявника або заявниці має бути надано право бути вислуханим у процесі визнання; для цього встановлюється термін для вислуховування. Листи-відповіді або відповіді осіб, які мають бути заслухані, можуть призвести до затримки процедури.

Компетентним органом є управління юстиції тієї землі, в якій один із подружжя має постійне місце проживання. Якщо жоден із подружжя не має постійного місця проживання в Німеччині, компетентним є орган юстиції тієї землі, в якій планується укладення нового шлюбу або реєстрація цивільного партнерства; орган юстиції землі може вимагати підтвердження того, що укладення шлюбу або реєстрація цивільного партнерства були заявлені.

Якщо інша юрисдикція не передбачена, компетентним органом є адміністрація юстиції землі Берлін (Управління Сенату з питань юстиції, різноманітності та боротьби з дискримінацією в Берліні).

Заяву можна подати за допомогою спеціально передбаченого для цього бланка разом із документами через німецький відділ реєстрації актів цивільного стану, наприклад, у зв’язку з видачею свідоцтва про право на укладення шлюбу або про намір укласти шлюб чи зареєструвати цивільне партнерство в цьому органі, через німецьке дипломатичне представництво за кордоном або безпосередньо до органу, відповідального за визнання.

Окрім повністю заповненої та підписаної форми заяви (яку можна отримати на веб-сайті відповідної адміністрації юстиції землі або у співробітника відділу реєстрації актів цивільного стану), необхідно подати оригінали таких документів (у окремих випадках можуть знадобитися додаткові документи):

• Свідоцтво про шлюб або витяг із сімейної книги, або витяг із реєстру шлюбів щодо розірваного шлюбу для підтвердження укладення шлюбу.
• Повна копія або завірена судом держави, що винесла рішення, копія іноземного рішення з викладом фактів та обґрунтуванням. У разі адміністративного розлучення необхідно подати свідоцтво про розлучення або витяг з реєстру розлучень.
• Доказ набрання законної сили іноземним рішенням (або у вигляді відмітки про набрання законної сили на самому рішенні, або у вигляді окремого документа, або у вигляді запису в реєстрі актів цивільного стану).
• Доказ реєстрації у реєстрах тих країн, де це є необхідною умовою для набрання рішенням юридичної сили.
• Переклади всіх документів іноземною мовою, виконані визнаним перекладачем у Німеччині.
• Довідка про заробіток/дохід заявника/заявниці.
• Письмова довіреність, якщо заява подається через уповноважену особу.
• Копія дійсного паспорта заявника.

Документи будуть повернуті вам після завершення процедури.

Оригінали документів, як правило, повинні бути легалізовані відповідним представництвом Німеччини за кордоном або завірені апостилем відповідного іноземного органу за місцем проживання.

Під час легалізації німецьке посольство в країні, де відбулося розлучення, підтверджує, що

• підписи на документі є справжніми та
• особа, яка підписала документ, мала право на оформлення офіційних документів.

З метою спрощення процедури засвідчення шляхом легалізації низка держав уклала Гаазьку конвенцію від 5 жовтня 1961 року про скасування легалізації іноземних офіційних документів. Згідно зі ст. 3, ч. 1 Конвенції, між державами-учасницями легалізацію замінює апостиль . Він видається компетентним органом держави, яка оформила документ. Згідно зі ст. 5, ч. 2 Конвенції апостиль засвідчує спростовну презумпцію справжності документа.

До документів із країн, система оформлення документів яких, на думку Міністерства закордонних справ, має настільки серйозні недоліки, що легалізація більше не є виправданою, застосовуються особливі правила. Як правило, справжність та правильність змісту таких документів перевіряються німецьким дипломатичним представництвом за кордоном у рамках адміністративної допомоги. Витрати, пов’язані з цим, несе заявник.

• За встановлення наявності підстав для визнання іноземного рішення: від 15,00 до 305,00 євро
• При визначенні розміру збору, зокрема, враховуються важливість справи для сторін, обсяг та складність адміністративної дії, а також доходи та майновий стан особи, яка подає заяву.
• У разі відхилення або відкликання заяви: половина збору за рішення про визнання, але не менше 15,00 євро